АНАТОЛІЙ ЛИМАРЄВ. СОНЦЕСХІД
З 27 березня по 21 червня в Національному художньому музеї України триватиме виставка «Сонцесхід», присвячена творчості визначного українського художника, представника неофіційного мистецтва, неперевершеного майстра кольору та світла Анатолія Лимарєва (1929–1985). У п’яти залах музею представлено близько 100 творів живопису й графіки, а також архівні світлини, виконані самим Анатолієм та його дружиною Світланою Даценко. Мультимедійну інсталяцію […]
Тарас серед нас
Образ Тараса Шевченка — це своєрідне дзеркало, в якому українці вже понад півтора століття впізнають себе. Він устиг побути голосом німого кріпацтва й затятим революціонером, суворим дідом у кожусі й зухвалим молодим денді. Його намагалися канонізувати й скидали з «корабля сучасності», але кожне нове покоління віднаходить свого Тараса наново. Сьогодні, у часи великої війни, Кобзар […]
Відлига. Мистецтво українських шістдесятників
Виставка «Відлига» присвячена відповідному історичному періоду початку 1960-х років, коли радянська імперія, виснажена Другою світовою війною, ненадовго послабила лещата. За цей короткий час в Україні встигло сформуватися покоління, що докорінно змінило мистецьку мову та культурний ландшафт країни. Шістдесятники протиставили тоталітарному режиму ідеї гуманізму, право на вільну творчість і відродження української культури. Вони стали внутрішньою опозицією […]
Народ, що в темряві ходить, побачить світло велике
Виставка української барокової ікони ХVII–ХІХ століть із приватних колекцій презентує розмаїття форм і сюжетів, властивих вітчизняному іконопису, унаочнює його характерні риси, естетичну та стилістичну специфіку. Унікальність тогочасного сакрального мистецтва України полягає в органічному поєднанні православних канонів із народною традицією та західноєвропейськими мистецькими тенденціями (зокрема впливами голландської гравюри). Мистецькій мові цього періоду притаманні пишність, алегоричність, а […]
Костянтин-Вадим Ігнатов. Трансформації
Виставка одного з найяскравіших ілюстраторів відомого київського видавництва «Веселка», і водночас самобутнього представника української неофіційної художньої культури 1970-1980-х років. Образний світ Костянтина-Вадима Ігнатова легко впізнаваний — це світ гротескної трансформації, де автор майстерно балансує між гумором і емоційною напругою, створюючи атмосферу, в якій абсурд і сатира, оприявнені засобами художньої виразності: формою, структурою, кольором, масштабом. Свого […]
Олена Курзель. Метаморфози
«Метаморфози» — це серія про стан на межі. Про той тонкий момент, коли реальність розшаровується, втрачаючи чіткі контури. У роботах художниці — внутрішні пейзажі, архітектура, що наче зливається з людськими тілами або, навпаки, поглинає їх. Це не буквальні історії — радше фрагменти відчуттів які формують цілісний стан. Це роботи про переживання, які важко артикулювати словами. […]
Приснився мені сон. Федір Тетянич
«– Як з’явився Фрипулья?– Приснився мені сон: якісь кристали, з яких йде фантастичне випромінювання. І цейкристал нібито йшов із моєї душі, і таким чином я побачив, що планета Земля, їївибух — це є запліднення усіх на рівні світла. А потім я, розмірковуючи на цю тему,дійшов висновку, що взагалі з якихось найменших частинок світла можуть виростати […]
ПроЗорі
Виставка «ПроЗорі» присвячена творчості культових київських художників – Федора Тетянича, Валерія Ламаха, Ади Рибачук і Володимира Мельніченка (АРВМ), Флоріана Юр’єва. Серед створених ними знакових монументальних об’єктів, що сформували обличчя післявоєнного Києва, – «Літаюча тарілка» на Либідській, мозаїки Річпорту, Центрального автовокзалу й аеропорту «Бориспіль», панно на станціях швидкісного трамвая. Творчість цих митців не обмежувалася монументалістикою. В […]
ЕНЕРГІЯ. ІВАН ЛИТОВЧЕНКО
З 25 квітня по 20 травня в артфундації «Дукат» триватиме виставка, що оповідає про один із наймасштабніших проєктів українського монументаліста Івана Литовченка — художнє оформлення зведеного в 1970 році міста Прип’ять. Над втіленням своїх задумів — мозаїчних рельєфів, скульптур у середмісті, а також гобеленів для інтер’єрів громадських установ — митець працював з 1974 по 1982 […]
DIA KINETS
“Δια”—з грецької «через», «крізь». Кінець—останнє слово, яким завершується кожен діафільм. Поєднуючи ці два слова, отримуємо «через кінець». Дослідження явища, яке вже закінчилося. Діафільм—серія діапозитивів, об’єднаних спільною темою в один фільм, що складається із 20-50 кадрів. Діафільми активно використовувалися під час навчального процесу у школах СРСР з 1930-х років аж до відновлення Незалежності України. Вони мали […]