Артфундація «Дукат» разом з Shum Art Gallery презентують виставку творів львівських митців – Петра і Андрія Гуменюків «Село-Місто-Небо».
Життєвий досвід художників Петра та Андрія Гуменюків нерозривно пов’язаний із просторами, які окреслюють виставку «Село – Місто – Небо». Вони народилися в родині дисидентів: батько провів у радянських таборах дванадцять років, мати – сім. Цей досвід не подавався як розповідь чи легенда, а існував як тло щоденного життя, що формувала внутрішній простір сім’ї.
Дитинство брати провели в селі Лісневичі на Львівщині, в хаті з великим садом. Це було середовище, де пам’ять і свобода не протиставлялися одна одній, а співіснували у звичайних жестах і дитячих іграх. Поки інші діти гралися у «наших і фашистів», вони вигадували власні сюжети – у «москалів і бандерівців», де під видом гри, відтворювали історичне протистояння, де окупант був ворогом, а не визволителем. Саме тут село стало для них не образом минулого, а першим простором осмислення реальності. Шкільні роки пройшли у Львові, що поступово відкривався як інший вимір – складний та багатошаровий. Під час підготовки до вступу в училище Петро, а згодом і Андрій, за посередництва Івана Остафійчука, стали учнями художника Володимира Лободи. Цей період визначив не лише їхній професійний напрям, а й спосіб бачення внутрішніх зв’язків між реальним і символічним. У мистецьке середовище Львова брати увійшли як митці, що тісно зв’язані з іменем свого вчителя, проте вже скоро їхні імена стали асоціюватися не з наставником, а з неповторною авторською мовою та внутрішньою свободою.
Графічні роботи Петра та Андрія Гуменюків об’єднані спільною темою взаємодії пам’яті, повсякденного досвіду та того, що зазвичай залишається непомітним. У межах виставки ці виміри окреслюються через три простори – село, місто і небо, – які не розділяються між собою, а постійно перетинаються.
Село у цій графіці постає як середовище формування досвіду. Це не образ минулого і не узагальнений символ, а простір щоденних дій, звичок і способів взаємодії зі світом. Культурна спадкоємність тут присутня без акцентування: вона проявляється в деталях, інтонаціях, у тому, що здається природним і не потребує пояснень.
Місто займає особливе місце у виставці. Йдеться передусім про Львів, показаний не як сукупність знакових місць, а як простір життя. У графіці з’являються вулиці, подвір’я, інтер’єри, що відкриваються глядачеві через вікна, чи двері будинків, фрагменти архітектури, випадкові зустрічі та сцени з повсякдення. Місто тут не фіксоване і не впорядковане – воно складається з руху, спостережень і взаємодії людей з середовищем. Архітектура не домінує, а співіснує з мешканцями, формуючи ритм і атмосферу міського простору.
Небо, у цих роботах, не відокремлюється від земного. Воно присутнє всюди – у міських сценах, у побутових жестах, у фрагментах архітектури. Ангели, святі, небесні постаті, символічні образи з’являються поряд із буденними ситуаціями, доповнюючи їх. Сакральне не протиставляється реальності, а входить у неї як природна складова, з’являючись у міських сценах, жестах і деталях. Небесне не сходить згори, а тихо співіснує з людиною, розкриваючись у самому ритмі буття.
Виставка «Село – Місто – Небо» показує повсякденне як єдиний простір без чітких меж, де село переходить у місто, місто – в небо, а небо залишається присутнім у кожному з цих вимірів.
Текст: Роман Туркало
Виставка триватиме з 26 травня по 26 червня.
Галерея артфундації «Дукат», м. Київ, вул. Володимирська, 5
Режим роботи: Пн. – Нд., 11:00 – 19:00
Вхід вільний