З 25 квітня по 20 травня в артфундації «Дукат» триватиме виставка, що оповідає про один із наймасштабніших проєктів українського монументаліста Івана Литовченка — художнє оформлення зведеного в 1970 році міста Прип’ять. Над втіленням своїх задумів — мозаїчних рельєфів, скульптур у середмісті, а також гобеленів для інтер’єрів громадських установ — митець працював з 1974 по 1982 рік, обіймаючи посаду головного художника нового міста для «нових людей».
У творах, які оздобили низку міських споруд, митець втілив ідеї науково-технічних досягнень доби «мирного атома», що переплелися з осягненням природи в епоху прогресу. Кожна з монументальних робіт Івана Литовченка демонструє новаторські підходи, як у образно-візуальній мові, так і суто з технічного боку: автор поєднує метал, смальту, віднаходить власну формулу образотворення, в якій динаміка й ритми увиразнюють сенси та оприявнюють потужну творчу енергію, що завжди вирізняла митця серед інших монументалістів.
У наші часи Прип’ять перетворилася на місто-примару, символ великої техногенної катастрофи — аварії на ЧАЕС, що сталася 26 квітня 1986 року. Після катастрофи частину творів Івана Литовченка було втрачено. Уцілілі мозаїчні рельєфи, не маючи шансів на демонтаж через радіоактивне забруднення, зазнали руйнації, проте збереглися, ставши німими свідками наступної трагедії, що спіткала нашу країну в лютому 2022 року, — повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.
Виставка в артфундації «Дукат» представляє ескізи втілених і нереалізованих монументальних робіт у місті Прип’ять та світлини уцілілих мозаїчних рельєфів Івана Литовченка, зняті київським фотографом Євгеном Нікіфоровим у 2010-х роках.
Іван Литовченко (1921–1996) — видатний представник українського монументального мистецтва другої половини ХХ століття, який втілював новаторські образи через мову мозаїки, рельєфу й архітектурного декору. Народився 8 липня 1921 року у селі Бугруватому (нині Охтирський район Сумської області). Навчався у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтв, де його викладачами були, зокрема, Роман Сельський та Вітольд Манастирський, під керівництвом яких в університеті навчалися молоді митці, які згодом доклали зусиль до формування львівського осередку українського неофіційного мистецтва. Чимала частина мистецького доробку художника зосереджена в Києві. Серед знакових творів Івана Литовченка — мозаїки на станції метро «Більшовик» (нині Шулявська, м. Київ), мозаїчні панно на Київському річковому вокзалі (у співавторстві з Ернестом Котковим і Валерієм Ламахом), мозаїки на проспекті Перемоги (нині Берестейському) в м. Києві (у співавторстві з Володимиром Прядкою). З 1974 по 1982 р. працював над втіленням монументально-пластичного ансамблю «Прип’ять» (м. Прип’ять Київ. обл., нині зона відчуження).